СТОРОЖИТИ, ЖУ, ЖИ́Ш,
Сторожити, жу, жи́ш, гл. Стеречь, сторожить. Та біжить з дому Кильяна сторожить дядька Купріяна. Чуб. V. 1100.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 210.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
СТОРОЖКА, КИ, →← СТОРОЖИК, КА,